Нещодавно у ПП «Поліум» вийшов друком мистецький альбом-довідник «Барви степу». Як зазначив мистецтвознавець і журналіст Броніслав Куманський, цей альбом «репрезентує доробок більше шістдесяти митців Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України, починаючи з 60-х років минулого століття по теперішній час, і розрахований ознайомити широке коло шанувальників мистецтва з історією та представниками живопису, графіки, скульптури, майстрами декоративно-прикладного, монументального і театрального мистецтва, їхньою творчістю».

Читать далее »

Єлисаветградське коло Арсенія Тарковського

(Закінчення)

«По скошенной мяте, по синему раю…»

Читать далее »

Єлисаветградське коло Арсенія Тарковського

«Стол накрыт на шестерых…»

Читать далее »

«Немає добрих чи лихих часів. Є життя...»

21 липня минає 20 років як пішов з життя мій товариш Петро Кизименко.

Гадаю, багато хто добре пам’ятає його. Особливо ті, хто тривалий час працювали разом з Петром в обласному краєзнавчому музеї та в обласному державному архіві.

Читать далее »

Єлисаветградське коло Арсенія Тарковського

«Князь Жорж» та «віконт Ніколя» — учні Леся Курбаса

Отже, коли друзі роз’їхалися на навчання, Юрій Нікітін та Микола Станіславський опинилися у Києві. Їхнім покликанням став театр. І це не випадковість, не романтичний порив. Безумовно, на їхній вибір професії вплинуло багато чинників: і читання класичної та модернової літератури, і участь у музичних вечорах та самодіяльних постановах, і відвідини вистав різнобічних труп у єлисаветградському храмі Мельпомени.

Читать далее »

Єлисаветградське коло Арсенія Тарковського

(Продовження)

«Милый друг. Ты, конечно, простишь мою не в меру разболтавшуюся Музу: она долго молчала — и потому разболтаться ей было необходимо; сей тихий бессвязный бред принял несколько неподходящую форму онегинских строф: да простит меня Тот, чьим именем освящена первая страница этого послания, более длинного, чем блестящего, и более искреннего, чем совершенного.

Мой милый vicont, Твой тончайший вкус выберет места, достойные внимания, и пропустит слабые и негодные (…). Но если Ты прочтешь в нём единственное, что я хотел Тебе дать понять им, то цель моя будет достигнута: дружественнейшая любовь к тебе, нежнейшая грусть, смешанная с болью сожалений о милом нашему сердцу невозвратном шумном прошлом — темы этого послания.

Наши общие друзья — маркиз Рюэтти и князь George, — как и восхитительная супруга последнего, да примут мои наилучшие пожелания ы выражения радости по поводу переезда их в новые, блестящие (как гласят страницы газет) апартаменты.

Прими уверения и прочее.

Твой гр. А. Тарковский».

Читать далее »