«Гей, Січ іде, наче рій, гуде!»

«Гей, Січ іде, наче рій, гуде!»

Чутка про «Чута-фест» з’явилася в Інеті кілька місяців тому. Та про задум цього етнофестивалю я почув від Миколи Ярчихина ще 22 травня, у день пам’яті святого Миколая «літнього». Тобто можна вважати, що його благословив сам Микола Чудотворець.

Проте втілила цю чудову ідею в життя родина Вознюків – людей творчих, наполегливих, працьовитих. Нині відомих більше як господарів зеленої садиби «Гайдамацька Січ», що у селі Цибулевому Знам’янського району. Сім років вони разом з друзями та кумами упорядковували цю садибу, що на той час була дуже занедбаною. Стільки ж років тому тут народився син Володимира і Любові – Володя.

За словами пана Володимира, безпосередньо на підготовку етнофестивалю пішло 20 днів. Щоб свято вийшло на славу, своїх рук до справи доклали волонтери Віктор Ткаченко, Олександр Кондрашенко, Сергій Литвиненко, Олександр Крилов, Тетяна Сирбу, Ганна Радько, Вікторія Шпаченко та Олена Ковальова.

«Гей, Січ іде, наче рій, гуде!»

Ось як оцінили їх роботу гості фестивалю, представники Криворізького артклубу «Артсфера»: «Враження дуже чудові. Ми тут вже два дні, але з першого – у захваті. Прекрасна енергетика, дивовижні краєвиди, чудові люди. Те, що вони роблять, роблять класно! Це люди з активною громадянською позицією. Відчувається, що вони цим живуть. Вони намагаються відродити те, що нам потрібно, – культуру, музику, фольклор, народні ремесла і традиції». Свідчення гостей доповнюють слова натхненника та організатора етнофестивалю Миколи Ярчихина: «Сучасне покоління має відчувати своє коріння».

Дійсно, коли тільки-но заходиш на ділянку садиби Вознюків, яку вони намагаються перетворити на музей-заповідник, одразу відчуваєш ауру цієї місцини. До речі, щодо походження назви «Чута» існує кілька версій. За однією, вона пішла від назви лісового масиву, що існував тут ще за часів Київської Русі. За іншою, тут, на тій стороні яру, що ближче до лісу, існувало козацьке поселення Чутівка, основою якого стали кілька давніх застав, де українські лицарі чатували на ворогів і першими могли почути їх набіг. Образ такої застави відтворено на території садиби.

Та повернемося до фестивалю. Святкове дійство розгорталося у двох площинах. На горі, тобто на подвір’ї Вознюків, силами Знам’янського районного відділу культури був встановлений і протягом семи годин працював концертний майданчик. На ньому виступали хореографічні та вокальні колективи зі Знам’янки, Дмитрівки, Трепівки. А в яру розташувався поетичний майданчик, ятки зі смаколиками, а також польова кухня з козацьким кулішем та гарячою юшкою. Біля обох майданчиків простягнувся ярмарок, де майстри декоративно-ужиткового мистецтва демонстрували і продавали картини, вишиванки, вишивані ікони, вінтажні ляльки, плетені корзини, прикраси, вироби бджолярства і гончарства. За запрошенням господарів для участі у ярмарку з Чернігівщини приїхали їх знайомі, гончарі Лідія та Петро Ключки. Попри те, що торгівля йшла не дуже жваво, вони позитивно оцінили спробу започаткувати фестивальний рух на цій землі.

«Гей, Січ іде, наче рій, гуде!»

Від імені голови облдержадміністрації Сергія Кузьменка учасників та гостей фестивалю привітав голова Знам’янської районної адміністрації Олександр Лукашов. Зокрема він сказав: «У мене є велике бажання, щоб “Гайдамацька Січ”, наш фестиваль став ще однією сакральною точкою української духовності на мапі нашої країни».

Не маю жодного сумніву, що усі, хто побував на фестивалі, побачили, як тут усе дихає історією і прадавньою магією природи. Сподіваюся, вони ще більше полюбили наш край, українську землю, всім серцем відчули спорідненість з її культурою.

Фестиваль відбувся також і завдяки великій підтримці Івана Колоуса, Володимира Єльника, Валентини Богун, Ірини Саєнко та Сергія Бойка.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.

Фото Олександра ШУЛЕШКА.

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪