Григорій Гусейнов: «Мати – серце усього дива, що зветься Природою»

Григорій Гусейнов: «Мати – серце усього дива, що зветься Природою»

Нещодавно в Кіровоградському інституті післядипломної практики вчителів відбулася творча зустріч з письменником, лауреатом національної премії України ім. Тараса Шевченка Григорієм Гусейновим.

Григорій Джамалович не вперше спілкується з кіровоградськими вчителями. На такі зустрічі він завше приїздить із радістю та задоволенням. Але й з відчуттям відповідальності. Аби не схибити перед земляками.

Цього разу він коротко розповів про те, що кілька значних українських літературних часописів припинили своє існування. Проте журнал «Кур’єр Кривбасу», який він редагує, не тільки вижив, але й збільшив свій формат і видається нині у Києві. Далі повідав про встановлення пам’ятних каменів в селі Глиняне, де незадовго до арешту проживав Микола Вороний, та на станції Підгородня, не доїхавши до якої помер у поїзді М.Л. Кропивницький. Як зазначив письменник: «Кіровоградщина набагато прогресивніший та чутливіший до таких речей край».

Григорій Гусейнов: «Мати – серце усього дива, що зветься Природою»

Потім Григорій Гусейнов довго і детально відповідав на запитання, поставлені йому присутніми. Наприклад, Антоніна Корінь поцікавилася, як він, член НСПУ, ставиться до альтернативних творчих спілок – Асоціації українських письменників та Конгресу літераторів України. На що Григорій Джамалович розповів безсторонню історію сталінського породження – СПУ, свої спостереження життя Спілки у 1970-80-і роки, причини занепаду та трансформації НСПУ. Він зокрема наголосив на тому, що у кожній з означених організацій є свій баласт – графомани, трапляються хибні явища і процеси. «Більшість, на жаль, це сіра маса, — сказав він. — Але є і гарні цікаві письменники, поети, літературознавці». Г. Гусейнов закликав їх не ворогувати, а дружити, збиратися разом, спілкуватися, працювати на одну справу – духовне виховання читачів.

Характеризуючи сучасний літературний процес, наш земляк зазначив, що письменники зараз чітко діляться на дві категорії. Одна частина – «це старші письменники, гранди, корифеї». До неї належать, наприклад, Анатолій Дімаров, Валерій Шевчук, Володимир Базилевський. Це совість української літератури. Інший фланг – молодь. Найважливіше – ніколи не ставити між ними паркан, щоб не було відчуття, що перші не сприймають других. Хоча молоде покоління дуже іронічне, скептичне у ставленні до старших. Однак, як правило, вони більш освічені, або, як кажуть нині, «продвинуті» у багатьох сферах життя. Вони зазвичай знають кілька мов. А знання мов – це швидка орієнтація в літературному світі. Вони відчувають по-іншому і пишуть по-іншому. На думку метра, молоді представники нової хвилі в літературі «роблять колоссальну справу – вони дуже багато перекладають». З цими перекладами до нас приходять якісь нові віяння, нові думки. Які саме, Григорій Джамалович не уточнював. Але, як на мене, не завжди корисні й позитивні.

Григорій Гусейнов: «Мати – серце усього дива, що зветься Природою»

Цікавою і докладною була розповідь Г.Гусейнова про долю премії «Глодоський скарб», яку він заснував на власні кошти. Цього року він вручив її Мирославі Которович, талановитій скрипальці, художньому керівникові ансамблю «Київські солісти».

Кіровоградських освітян також хвилювала проблема двомовності. Феномен російськомовної української літератури шевченківський лауреат назвав дуже серйозним пластом нашої культури. І тут нічого не треба вигадувати: він є, його не можна знищити, він був до нас і буде після. Але ми повинні його сприймати, вивчати і зрозуміти, що ж це за явище. Його треба досліджувати, об’єктивно оцінювати, а якщо міняти, то еволюційним шляхом. Нігілістів серед таких письменників багато. Але і патріотів серед російськомовних літераторів не менше, ніж серед україномовних. Усі тексти Арсенія Тарковського написані тільки російською мовою. Але якщо починаєш його читати, то повсюди знаходиш і зерна українських слів, і любов до рідного краю. Григорій Гусейнов знову наголосив на тому, що російськомовне літературне надбання треба не забороняти, а розумно використовувати.

Наостанок, згадуючи історію своєї сім’ї та рідну матір, письменник сказав: «Людину формує усе: і оточення, і книжки. Але мати – серце усього дива, що зветься Природою!».

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.

Світлина з творчої зустрічі 22 січня 2013 року у відділі краєзнавства ОУНБ ім.Д.І.Чижевського (більше)

Григорій Гусейнов: «Мати – серце усього дива, що зветься Природою»

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪