Апофігей баляндрасів

Апофігей баляндрасів

Схоже, журі з присудження обласної літературної премії давно пустилося берега. І міняти щось в своїй роботі, в своїх підходах і поглядах не бажає. Тобто як займалася певна частина журі протекціонізмом та лобізмом в минулі роки, як сповідувала принцип гуртівщини «рука руку миє», так і продовжує це практикувати. «Роботи над помилками» не відбулося. Більше того, за цей час «окремі недоліки» перетворилися на «стійкі тенденції» і навіть на «безальтернативні традиції».

Це вкотре (після наших публіцистичних виступів 2007-го, 2008-го та 2013 років) продемонструвало ток-шоу «МИ», показане на обласному телебаченні 13 січня.

Коли в студії голова обласної організації НСПУ та заступник голови журі Василь Бондар знову публічно (дякуємо за відвертість) підтвердив, що більшість конкурсних творів просто не читається, то після такого зізнання все решта – баляндраси на припічку.

Після цього хіба треба було більше про щось говорити? Про якийсь гуманізм «єгипетської доби» чи про сучасні художні критерії? Про об’єктивізм чи кордоцентризм, наскільки він лягає на сердечні струни читача?

Можливо, варто було б знайти відповідні слова про сумління, про професійні честь і обов’язок тих письменників та науковців, що входять до складу журі, але не соромляться своєї, м’яко кажучи, неохайності.

Отже, якщо не всі представлені на конкурс книжки прочитуються не зажуреним журі, то за що ж тоді голосують «за» чи «проти» його члени?

Певно, тут неабияку роль відіграють прізвище, національна чи гендерна привабливість, дружність, лояльність, те, чий учень ти чи послідовник тощо.

Визнавши, що «так не повинно бути» (а, значить, було і є!), Василь Бондар поставив під сумнів усю діяльність організаторів попередніх «журфіксів». Одне лише це зізнання дискредитує премію і дає вагомий привід для докорінної люстрації складу журі.

Нехай це «частковості», «ревнощі» та «метушня», але, попри все, є питання, які варто знову поставити перед засновниками. Особливо, якщо вони прагнуть, щоб розголос про обласну літературну премію імені Євгена Маланюка не був помножений на нуль. У кращому випадку. У гіршому – мав негативний резонанс.

Таким чином, пропонуємо для обговорення питання, які є проблемними і які мають бути вирішені найближчим часом.

Виходячи з логіки, що премія не може видаватися на конкурсній основі, треба позбавитися ключової ознаки постмодерну – гібридності. Тобто відповісти на питання: премія – це, власне, конкурс? Чи навпаки?

Якщо це конкурс, то чи варто його проводити анонімно, шифруючи імена-прізвища авторів, які подають тексти лише в електронному вигляді?

Чому конкурс став постійною ареною для апріорних перемог науковців з КДПУ ім. Винниченка, які своїми монографіями просто вичавлюють інші роботи?

Скільки слів про Україну має бути в творі, щоб він відповідав нормативам патріотизму?

Яким має бути склад журі – парним чи непарним?

Чи мають до нього входити лише фахівці чи слід ввести туди ще й «пересічних читачів»: бібліотекарів, шкільних вчителів, студентів, продавців книгарень? Можливо, навіть одного-двох незаангажованих і необтяжених місцевими знайомствами «варягів»?

Як часто проводити ротацію членів журі?

Чи легітимно вводити за кілька днів до вирішального засідання у склад журі людину за дзвінком з Києва (наприклад, від другого секретаря правління НСПУ) чи це прерогатива лише голови облради?

Про обов’язкове рецензування членами журі текстів-переможців. (Попередні публікації в «Народному слові» більше схожі на відгуки, а не на повноцінні науково обґрунтовані рецензії).

Про виділення в окремі номінації «Поезії», «Перекладів» та «Публіцистики».

Чи варто тестувати книжки номінантів у таких, наприклад, видавництвах як «Академія», «Кальварія», «Фоліо»?

Наскільки відповідає ментальності нашого миролюбного степового краю хижацька семантика пам’ятної відзнаки «Золотий орел», що видається переможцям?

Чи не час нашим високоморальним літераторам відмовитись від премії, а на закладені в неї кошти придбати щось необхідне для бійців АТО, а можливо і взагалі призупинити на час реальних бойових дій конкурсні баталії?

То що ж? Нехай крутиться той вітряк, може мука буде?.. А ми посидимо на припічку і послухаємо про розуміння гуманізму, який «не змінився з часів єгипетських пірамід» за словами Броніслава Куманського?

На жаль, на цьому млині проблем та інтриг є цілий ряд постраждалих: автори творів, яких тенденційно затюкали чи просто проігнорували; громадськість, яку дезінформовано успішністю та якісним рівнем цього «дзеркала» літературного процесу; а ще новий голова обласної ради, який навіть не усвідомлює, що робиться у нього за спиною і наскільки його підставляють. Та в будь-якому випадку нагадаємо, що літературний процес на Кіровоградщині формується не лише членами НСПУ, які чомусь отримали від влади карт-бланш на регулювання й оцінку цього процесу. Є й інші літературні кола, що відкриті для спілкування. Ми готові поєднати зусилля, аби переформатувати положення про премію, аби вона зазвучала, як «сонячні кларнети», а не як «пофарбована дудка».

Павло ЧОРНИЙ.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.

 

 

 

Апофігей баляндрасів

Дивіться також:

1 лютого відбулася урочиста церемонія вручення обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка

ОУНБ Кіровоград

2 лютого 2012 року світова громадськість відзначила 115 річницю від дня народження поета, дослідника, публіциста, нашого земляка Євгена Маланюка. А напередодні, 1 лютого в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. Чижевського відбулася урочиста церемонія вручення обласної літературної премії ім. Є. Маланюка, що є десятою за ліком.

Організаторами заходи стали: обласна рада, управління культури і туризму обласної державної адміністрації, обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. Чижевського, обласна організація Національної спілки письменників України.

На Кіровоградщині, малій Батьківщині письменника, рішенням обласної ради у квітні 2002 засновано обласну літературну премію імені Євгена Маланюка, що є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори Кіровоградської області за високохудожні твори, спрямовані на утвердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства.

Автору твору-переможця надається звання «Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка», вручаються диплом установленого зразка, нагрудний знак лауреата, почесна відзнака обласної ради і обласної державної адміністрації — скульптура «Степовий орел» та грошова частина премії.

Лауреатами обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2011 рік стали:

— у номінації «художня література» Олег Попов за збірку поезій «Солодкий щем»;

— у номінації «літературознавство і публіцистика» — Сергій Піддубний за науковий переклад та ритмічний переказ «Ілар Хоругин. Влескнига» та двохтомник «Українські святині і символи»;

— у номінації «переклад» — Антоніна Корінь за переклади та переспіви: поезія, проза, драматургія «Стежками століть».

Апофігей баляндрасів

Оголосив підсумки конкурсу на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2011 рік і нагородив лауреатів голова обласної ради, голова журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка Микола Ковальчук.

В урочистій церемонії нагородження взяли участь члени журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка, письменники, науковці, журналісти та всі, хто цікавиться літературним життям краю.

Про важливість поширення творчості Євгена Маланюка серед народу України наголосив у своєму виступі голова обласної організації Національної спілки письменників України Василь Бондар.

Приємним сюрпризом для літературної спільноти області став візит відомих українських письменників, членів Національної спілки письменників України: лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Дмитра Іванова, відповідального секретаря Національної спілки письменників України Володимира Барни та заступника голови Національної спілки письменників України Володимира Шовкошитного.

Учасники урочистостей, гості свята мали змогу отримати задоволення від читання поезій Євгена Маланюка студентками Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка Богдани Бабенко, Вікторії Деркач, Наталії Шевченко, а також виконання українських народних пісень у супроводі бандури учнів Кіровоградської музичної школи № 2, лауреатів Міжнародного фестивалю «Золота ліра» Анни Фальщевської, Єлизавети Куби, Ігоря Тарана.

Бажаючі переглянути діючу виставку «Лауреати обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка», де були представлені твори — цьогорічні переможці. Захід пройшов у теплій, дружній атмосфері і став для присутніх справжнім святом.

2 коммент. к записи «Апофігей баляндрасів»

  1. пуквук сказав:

    Можно и без лирики...

  2. PakamanGa сказав:

    Растёте...… =) Спсибо в общем, было интересно….

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪