На запитання нашого кореспондента відповідають фронтмени гурту «AVIATOR» Ігор Воєвуцький, Андрій Сторож та Дмитро Тодорюк.

«АВІАТОР» мріє про власний острів

— У вас помітні зміни…

— Так, ми повернулися до своєї первісної конфігурації… Якою вона була ще вісім років тому. Дмитро ось знову взявся за бас-гітару. Яку, до речі, йому подарував Юра Нікітін, наш колишній продюсер.

— А як змінився репертуар?

— Гурт «Авіатор» за останні роки написав доволі нових пісень. В тому числі українською. Наприклад, на слова  Т.Г. Шевченка «Над Дніпровою сагою», потім «Птахом лине» — пісня про маму, «Еволюція», яку написав Діма. А ще «По небу» російською мовою.

— Вона, певно, є фірмовою вашого цьогорічного туру по Україні?

— Так, заплановано об’їхати 55 міст. Якщо у нас це вийде, то буде рекорд в Україні. Плануємо його завершити до початку зими.

— Жіночі партії вводити не збираєтесь?

— У нас були жіночі голоси. Кілька років у нас були бек-вокалістки. Одна з них, Віра Бушміна, співала потім у «Віагрі», зараз виступає сольно… Іра Крістініна, Маша Куліш… Ми ж кухня… Ні, кузня зірок! Був у нас такий досвід.

— І з Сергієм Ларіним був…

— Щось знайоме… А хто це такий?

— Колишній голова Кіровоградської ОДА.

— А-а! І таке було!.. А з приводу дівчат, поки що ні. У нас є три голоси, додавати два бек-вокали – це дуже складно. Під наш новий стиль це не в’яжеться.

— Щодо нового міні-альбому, який ви готуєте…

— Туди увійде чотири-п’ять треків… Які майже готові, але ми не можемо ніяк заїхати на студію, щоб записати їх. Увесь час гастролі, свята, запрошення десь виступити. Але зараз ми завершуємо роботу над новим кліпом під пісню «Останній лист». Це має бути революційне відео. За технологією ніхто в Україні такого ще не робив. У наших планах подати це відео на конкурс кращих світових зразків.

— Ви часті гості на Кіровоградщині. Чи немає у вас бажання написати пісню на нашому матеріалі, використати тексти наших поетів? Тим більше є привід розкрутити бренд з новою назвою…

— Гарна ідея… Якщо є тексти, ми, звичайно, розглянемо. До речі, пісня «По небу» з’явилася саме так. Одна молода людина надіслала нам на пошту свій текст, і ми написали музику. Вийшло класно… У будь-якому випадку… гм… місто Кро-пив-ницький, ніхто про це ще не писав! Якщо текст гарний, реально можна написати пісню, надсилайте.

— Як іде навчання в авіаційній школі?

— Теорію ми вже здали. Питання у нальоті годин. А з нальотом – і матеріально не дуже виходить, і літак не завжди вільний. Але небо нас полонило, і за штурвалом ми просто кайфуємо.

— Скільки годин треба налітати для сертифікації?

— Сорок годин на К-10, п’ять – на Як-18 і п’ять годин на Ан-2… Але співати ми не перестанемо, якщо ви про це. Будемо поєднувати приємне з корисним. У нас навіть є ідея дати концерт у космосі. Не знаємо, як це вийде, але ідея нас приваблює.

— Ще які оригінальні ідеї вас відвідують?

— Колись ми летіли у Казахстан, пам’ятаєте (каже Ігор Воєвуцький), я казав, що нам потрібен свій острів, куди ми могли б прилітати на певний час, де буде своя студія, і творити далеко від людей. Острів – це не так дорого, не так страшно, як здається. Думаю, у нас буде і свій літачок. Так що прилітатимемо туди місяці на два-три.

— Як би ви його назвали?

— Правильне запитання. Як назвеш, так і полетиш… Можливо, «Авіайленд»… Якось назвемо... Якщо не сподобається, можемо й переназвати.

Інтерв’ю вів Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.