«До тремтіння джерельця!»

«До тремтіння джерельця!»

«Коли говорять гармати, музи мовчать». Цей вислів не завжди справджується. Принаймні група молодих поетів Кіровоградщини провела презентацію своєї збірки в приватній галереї «Єлисаветград» 19 лютого, тобто саме в той день, коли події навколо Євромайдану набули загострення в Кіровограді. Шоста і передостання презентаційна серія отримала назву «28 віршів, 5 пісень та ексцентричне поїдання банана». Цим, певно, наші баяни підкреслили свою причетність до революційних змін. Хоча деякі насправді потім опинилися на колишній площі Кірова. Звичайно, бажання бути та саме перебування на вістрі подій завжди сприяє виробленню адреналіну.

Однак повернемось до муз і тих, хто «музичить».

«До тремтіння джерельця!»

На початку грудня 2013 року в місцевому видавництві «Мавік» з’явилася антологія молодіжної кіровоградської поезії «Гра в поетів». До книжки увійшли 10 авторів, вихідців з нашого міста та області. Це Поль Іщук (Кирило Поліщук), Аліна Олексієнко, Артем Луценко, Ганна Дудник, Андрій Карпенко, Яна Драна-Гула, Саша Гонтар, Юлія Алейнікова, Олена Горобець, Інна Колеснік. Як написав в анотації до неї «укладач» К. Поліщук (цитую із збереженням авторської орфографії та синтаксису), «амбітність, перспективність, протест – це те, що характеризує як поезію, вміщену у збірку, так і поетів, так і, по-суті, саму книжку. Адже вона є незалежним проектом молодих кіровоградських людей, які до своїх щоденних ролей та безперервних ігор додали ще одну роль-гру – гру в поетів».

Щодо амбітності та протесту, згоден, вони присутні. Їх можна було почути в презентаційних преамбулах та прочитати в книзі. В цьому сенсі проект удався. Але щодо перспективності та беззаперечної талановитості усіх авторів, проголошеної однією з поеток, маю дуже великі сумніви.

«До тремтіння джерельця!»

По-перше, цей молодіжний гурт знехтував дорослою порадою справжнього українського поета Андрія Малишка «Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно». Хоча, зрозуміло, в такому віці жоден усталений авторитет не гідний уваги і так хочеться увесь попередній досвід «скинути з корабля сучасності». А чи усвідомлюють юні бунтівники, що, намагаючись йти услід за Томасом Діланом, Володимиром Маяковським, Михайлєм Семенком та іншими, вони, на жаль, не успадковують їх надбання й досягнення.

По-друге, вони проголошують прагнення до новацій, до бунтівливості, до порушення норм і традицій, здебільшого прикриваючи таким чином своє невігластво, безграмотність, лінощі. Іноді навіть бравуючи та хизуючись цим. Цитую рядки Андрія Карпенка з вірша «Аматор»: «Я не тямлю нічого у науці складній віршування. І у метриці повний профан. (…) Я не знаю, де ямб, де хорей, і де наголос має правильно стати» . Один з його текстів відверто називається «Запах ліні». Але самоіронією та сарказмом тут навіть і не пахне. Натомість наступний (у книжці) його вірш має просто інтригуюче філософську назву «Завтра-вчора-завтра, або ніщо ні про що». Хоча насправді це – молодече намагання, «гублячи униз слова», приборкати «хаос і безодню» в межах художнього простору одного вірша. Намагання, на жаль, невдале. Невдале через естетичну анархію, поетичну хисткість та, мабуть, той самий «запах ліні».

«До тремтіння джерельця!»

Звичайно, навіщо ж поєднувати оригінальність Платона з енциклопедичністю Аристотеля, копирсатися в спадщині Канта, Гегеля або Сковороди, осягати закони версифікації, вивчати поетичні школи та напрямки. Простіше встановити власні правила гри, де не мають значення рими і наголоси, де можна ламати строфіку і не дотримуватися норм граматики. Так, однозначно сприйнявши вислів польського поета Богдана Задури про поезію, Поль Іщук повторює услід за ним «професіонали не потрібні, насправді вона скрізь». Безумовно, поезія присутня скрізь. Але, щоб відчути її вібрації, рух її мікрочасток, особливості її форм та знайти цьому точну відповідність у слові, треба мати гарний музичний слух, духовний зір та неабиякий лексичний багаж. Для цього «Не позволяй душе лениться! Чтоб в ступе воду не толочь, Душа обязана трудиться И день и ночь, и день и ночь!».

Сам же Поль Іщук безсоромно проголошує: «Ми не поети, ми просто діти нудьги». Його вірші та переважна більшість обраних ним для книги мають песимістичну тональність. Вони несуть у собі й від’ємні явища вульгаризування, засміченості, претензійності.

«До тремтіння джерельця!»

Та, на щастя, є в збірці й інші. В них, попри все, пошук світлих сторін життя, прагнення цінувати кожну його мить, бажання говорити натхненно, щиро, говорити серцем, вдивлятися в світ, вдихаючи все його різнобарв’я. Це вірші Аліни Олексієнко, Інни Колеснік, Олени Горобець та Ганни Дудник. Так, наприклад, остання, звертаючись до свого читача (коханого-опонента), прохає:

Залікуй, оживи, стань натхненням,
Так до сліз, до тремтіння джерельця!..
І ніколи! Послухай, ніколи
Не кидайся словами у серце!

Отже, зі словом загравати не слід. І бавитися з ним не варто. Його треба вивчати, любити і поважати. Воно насправді має божественне походження. І потужну енергію, яка вивільняючись, може або творити-будувати, або руйнувати. Та приборкати її під силу лише справжнім, а не удаваним поетам, які під рипання баяна займаються банальним поїданням банана. І це – по-третє.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.

Фото з групи «Гра в поетів» на сайті ВКонтакте

«До тремтіння джерельця!»

Олена Горобець

«До тремтіння джерельця!»

Кирило Поліщук

«До тремтіння джерельця!»

Марія Моренко

«До тремтіння джерельця!»

Олександра Гонтар

4 коммент. к записи ««До тремтіння джерельця!»»

  1. Лу сказав:

    Хорошая молодежь???

  2. Антін сказав:

    Молодці, хлопці і дівчата! =)

  3. Фаска сказав:

    Не испорченные пока......

  4. Правда сказав:

    Каждый день читаю! СПС!

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪