Останні квітневі краєзнавчі студії, що за традицією пройшли у відділі краєзнавства ОУНБ імені Д. Чижевського, були присвячені одній із найдраматичніших сторінок історії України – виникненню та знищенню Холодноярської республіки.

Як відомо, урочище Холодний Яр, що розташовано на межі сучасних Кіровоградської та Черкаської областей, стало одним із потужних осередків національно-визвольних змагань українців у 1919–1922 роках. Це живий приклад того, як невеликі числом, але сильні духом можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом. Така думка наскрізно проходить через книгу «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського, активного учасника цих подій. У передмові до неї він зокрема зазначив: «Назва “Холодний Яр” перестала бути назвою лише одного із численних ярів, а стала назвою цілої місцевості, всієї бойової організації. З бігом подій в Україні перестав він бути повстанчою організацією чисто місцевого характеру. В лавах його боєвиків можна було зустрінути полтавців, тавричан, херсонців, галичан, українців-козаків з Кубані та Дону». Загалом цей повстанський рух налічував близько трьох тисяч осіб, які чинили успішний спротив арміям Денікіна і більшовиків. Що відмітно, більшість отаманів-холодноярців походили з території нинішньої Кіровоградської області.

На основі цього автобіографічного твору за принципом народної толоки рік тому було створено короткометражний фільм «Холодний Яр. Воля України – або смерть!», який і став емоційно-змістовним центром означених краєзнавчих студій. Ґрунтовні коментарі до нього, а також чіткі відповіді на поставленні запитання дав кандидат історичних наук, старший викладач кафедри теорії і методики середньої освіти Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. В.О. Сухомлинського Юрій Митрофаненко. Котрий виступив в ролі наукового консультанта цієї стрічки і ведучого цього зібрання. Висвітлюючи події навколо і всередині повстанського руху Холодноярської республіки,  він назвав її прикладом громадянської самоорганізації, а також чітко визначив колізії третьої російсько-української війни.

Головними слухачами цього разу, окрім бібліотекарів, читачів і краєзнавців, були кадети навчально-виховного комплексу «Сокіл».

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.