«Микола Садовський: погляд із сьогодення»

«Микола Садовський: погляд із сьогодення»

Під такою назвою у відділі мистецтв ОУНБ ім. Чижевського нещодавно відбувся мистецький вечір, присвячений дню народження знаного актора, режисера, антрепренера, засновника першого українського стаціонарного театру.

Микола Садовський — один з найяскравіших діячів українського театру, який залишив помітний слід в історії вітчизняного театрального мистецтва. Його творчий шлях і сьогодні викликає інтерес у дослідників та шанувальників театру.

Як зазначила завідувачка відділом мистецтв бібліотеки Світлана Ушакова: «Микола Садовський — людина, про яку популярні журналісти, на превеликий жаль, частіше говорять у контексті Марії Заньковецької, про їх стосунки, про їх кохання. Насправді у нього багато визначень і титулів — актор, режисер, антрепренер, співак, письменник, перекладач, кіноактор, зрештою. Він сам собі зробив ім’я. Його діяльність виходить за рамки звичного портрета. Хоча це не ювілейний рік Садовського, але про нього є що говорити щороку. Сьогодні ми представляємо нові дослідження, зроблені Ганною Веселовською у книзі “Театр Миколи Садовського”».

Саме на основі відомостей з цієї книги працівник відділу мистецтв Катерина Лісняк розповіла про те, в чому ж особливість театру Садовського, про прем’єри, про режисерські знахідки й оточення корифея, про його акторів, зокрема про наших земляків, які працювали у цьому театрі, про відносини з братами та однодумцями, про його жінок та дітей, про його театральну діяльність часів УНР, про перебування митця в еміграції.

«Новація була у тому, — наголосила вона, — що Микола Садовський зрозумів, що час вносити щось нове. Він дещо відійшов від старого репертуару. Хоча ті п’єси залишилися, почали ставити європейських авторів, російських авторів. Так були поставлені твори Гоголя, Чехова, Толстого, які він сам перекладав. На сцені з’явилися п’єси Лесі Українки, Юліуша Словацького, Володимира Винниченка. Хоча з трьох п’єс Винниченка лише “Молода кров” мала успіх. До того ж за дванадцять років у театрі було поставлено 13 опер.

Ще один цікавий момент. Театр Садовського звернувся і до єврейської драматургії. Там було поставлено три п’єси Якова Гордіна. Так п’єса “Міреле Ефрос”, де головну роль виконувала Любов Ліницька, пройшла з великим успіхом.

Садовський створив у Києві цей театр на власні кошти, ніхто йому не допомагав. Таким чином на самоокупності він проіснував з 1906 по 1918 рік. Трупа складалася з 50 акторів, більша частина з яких — молодь. А молодь цю готувала у театральному гуртку в Ніжині Марія Заньковецька. Вона ж пропрацювала у театрі до 1909 року, поки не дізналася про черговий роман Миколи Садовського. До речі, першим завлітом у театрі був Симон Петлюра. У 1916-17 роках помічником хормейстера тут працював Павло Тичина. А гетьман Скоропадський ніби то прислав за Садовським машину, аби той показав, як правильно тримати булаву».

Більше відомостей та подробиць ви можете знайти у згаданій книзі доктора мистецтвознавства Ганни Веселовської або у книзі Юрія Хорунжого «Садовський садить сад — з Марією і без…».

Учасники заходу побачили образ живого корифея в уривках з унікального німого фільму режисера А. Кордюма «Вітер з порогів», головну роль в якому зіграв М. Садовський.

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪