* * *
Не дня цього, не в цім нехай столітті,
Але добро блаженне сповнить світ.
І час бентежний скінчиться у світі,
І запанує в душах Заповіт.
Щоб егоїзму вивести отруту,
А вовчу лють залишити вовкам,
Ти власну душу виклич на спокуту
І збоку подивись на себе сам.
Так, важко, непідробно важко
З гіркої чаші випити ковток...
Це ж не вино і не медова бражка —
Це зболеної совісті урок.
Ми грішні всі, цього не оминути.
Але життя тим не змарнуй і не огудь.
Роби добро, стань на шляхи спокути,
Люби цей світ і доброчесним будь.