Сьогодні день народження нашого славетного земляка, поета-філософа, поета-гуманіста Арсенія Тарковського

«Охоплений печаллю, увійшов я в ліс без імені, без листя», або

Ще раз про зміст і форму міської літературної премії імені Арсенія Тарковського

Безумовно, ім'я нашого талановитого земляка гідне того, щоб символізувати собою творчі досягнення в літературному мистецтві.

Проте саме цю премію з таким же успіхом можна було б назвати іменем Уільяма Шекспіра чи Рабіндраната Тагора. Зміст Положення про премію від цього абсолютно не змінився б.

Пояснюю на прикладі. Нікого не дивує, що «Корнійчуковська премія» має чотири номінації: «Поезія для дітей», «Проза для дітей молодшого віку», «Проза для дітей старшого віку та юнацтва», «Сценарій дитячого фільму». Адже більшість сучасних читачів ще пам'ятають книжки цього письменника, пам'ятають, що він писав про дітей і для дітей. Це природно і логічно.

А чи хтось мені доведе, що Арсеній Тарковський працював у таких жанрах? Ні?! Тоді чому нікого не дивує, що у Положенні про премію його імені існує номінація «Дитяча література»? Можливо вона з'явилася на догоду комусь, чиї інтереси можуть лобіювати окремі члени конкурсної комісії? Чи це було довільне й нічим не підкріплене рішення засновників? Чи навпаки: підкріплене палким бажанням цих мрійників отримати дивовижні зразки дитячої літератури від представників красного письменства?

У будь-якому випадку ця номінація притягнута за вуха і виглядає тут сторонньою. Замість неї більш природною могла б стати така: «Літературознавство». А ще ліпше — «Переклади». Адже Арсеній Олександрович написав немало статей та есеїв, де висловив свої погляди на поезію, на творчість окремих класиків та сучасників, на проблеми й засоби поетичного перекладу, яким сам володів досконало.

До речі, Арсеній Тарковський перекладав з інших мов та писав власні поезії, як це не дивно, російською. Хоча, однозначно, знав і любив українську. То чому ж засновники знехтували його мовою? З переляку, бо це «мова агресора» (це я почув від одного з діячів культури)? Чи благонадійні чиновники просто перестрахувалися? Проте, якщо вірити словам голови обласної організації НСПУ Василя Бондаря, він від самого початку закладав у проєкт Положення двомовність, а потім ще двічі подавав у комісію пропозиції зі змінами до Положення, але ті навіть не розглядались.

А приклади такого підходу існують. Так «Корнійчуковська премія» — це конкурс на кращі літературні твори для дітей і юнацтва, написані українською та російською мовами, що раніше не публікувалися. А ось пункт другий Положення про премію НСПУ імені Максиміліана Кирієнка-Волошина: «До розгляду приймаються книги російською мовою та переклади російськомовних творів українських авторів українською мовою».

Наступний приклад: «Видавництво Віктора Волощука оголошує конкурс на кращу гостросюжетну повість. На конкурс приймаються твори, написані українською чи російською мовами». Такі ж умови міжнародного конкурсу «Сестра таланту» та молодіжного літературного конкурсу «VivArt». А у Положенні про Чернігівську обласну премію ім. Коцюбинського мова взагалі не зазначена.

Вкотре наголошую: мовний кордон, виставлений у Положенні, вважаю абсурдним. Адже таким чином письменники, громадяни України, які мають гідні уваги твори, що написані російською мовою, позбавляються можливості взяти участь у конкурсі. Це є пряма регламентація творчого процесу та виведення за рамки конкурсу конкурентноспроможних, але небажаних авторів.

Це є дискримінацією за мовною ознакою та порушенням прав і свобод, визначених Конституцією України. Зокрема, культурних прав. Зазначене обмеження порушує право на свободу художньої творчості громадян та право на використання результатів їх інтелектуальної, творчої діяльності. Нагадую: відповідно до Конституції України основне право громадянина — це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів. Таке обмеження також загрожує збереженню культурної спадщини меншин, які спілкуються російською мовою.

Не зайве також нагадати членам комісії 27 статтю Декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією №217 А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.
2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Про те, що Положення про міську літературну премію складалося під копірку свідчить п'ятий абзац другої частини першого варіанту Положення про міську літературну премію імені Арсенія Тарковського, цитую: «Зміни до положення про міську художню премію імені БОРИСА ВІНТЕНКА та складу конкурсної комісії, але не більше 2-х осіб на рік, вносяться за рішенням виконавчого комітету». Це легко перевірити, зайшовши на сайт міськради, конкретно ось сюди 27339-4009-20200325.pdf У варіанті ж від 21 листопада 2017 року про «зміни до положення» вже взагалі не йдеться. Цей демократичний принцип просто скасовано.

Тепер вам, пане Бондарю, зрозуміло, чому не вносяться зміни? Може тому, що ви не проголосували за нього? Чи може тому, що конкурсною комісією насправді керує не її голова, а радниця голови міської ради, з якою можна домовитись про своїх кандидатів?