Минулого тижня у Кропивницькому на запрошення Героя України Олександра Трепака військовослужбовцям ВЧ 2336 «Театр Олексія Коломійцева» (Одеса) показав прем’єрну виставу «2014».

Вона має дві особливості. По-перше, за жанром це футуристична опера, поставлена Олексієм Коломійцевим за мотивами поеми Велимира Хлєбнікова «Нічний обшук». По-друге, саме через цей вибір режисера участь в ній бере відомий український актор Олексій Горбунов. Велику частину 2014 року він провів у зоні АТО, виконуючи українським військовим пісні Володимира Висоцького, Булата Окуджави і Віктора Цоя. Також зіграв роль досвідченого воїна-афганця у новому українському фільмі «Гвардія».

За годину до початку вистави народний артист України О. Горбунов люб’язно погодився дати інтерв’ю нашому кореспонденту.

— Як ви потрапили в «Театр Олексія Коломійцева? Що вас у ньому привабило? Вас туди запросили чи це була власна ініціатива?

— Ні, запрошення було з боку Коломійцева. А привабило саме те, що він запропонував працювати з поемою Велимира Хлєбнікова, поета, який давно хвилював мою творчу уяву. Коли прочитав його текст, був просто ошелешений. Потім Олексій сказав, що це буде опера і дав послухати його музику. Тут я зовсім офонарів. Кожна нова робота має бути несподіванкою.

— Це буде одноразова антреприза чи ви гратимете тут на постійній основі?

— Не знаю. Як складеться. Адже ми живемо у складний час. Чи можна щось передбачити? Я, наприклад, не планую щось на місяці вперед. Ще на жовтень планую, а далі — як життя складеться. Поки гратимемо те, що зробили. Хоча планів взагалі завжди вистачає.

— Ви, як і раніше мешкаєте на Русанівці чи кочуєте?

— Ні, кочую. Але на Русанівці у мене незабаром буде концерт. До речі, у кінотеатрі «Краків», де я пацаном усі фільми передивився. Так, ось сьомого жовтня буду грати «Чорну шкатулку», музичну виставу. Зараз переважно мешкаю в Одесі. Та все одно живу Одеса — Київ, взагалі — уся Україна, бо постійно в дорозі.

— Які фільми і які ролі для вас є найбільш дорогими?

— Мені складно зараз сказати... Якщо навскидку, то це і «Графиня де Монсоро», режисер Володимир Попков, продюсер Валерій Тодоровський, це і «Червона капела» режисера Олександра Аравіна, це, звичайно, і фільм «Курсанти» Андрія Кавуна. Це ті фільми, які змінювали моє творче життя.

— Заявлено, що прем’єрний показ вистави «2014» відбудеться 20 вересня у Києві. Виходить, що ми обскакали киян?

— Вважайте, що прем’єра сьогодні, у День військових розвідників.

— Ви приїхали спеціально за запрошенням полковника Трепака. Ви з ним давно товаришуєте?

— Так! Тому що ми з величезною повагою ставимося до Олександра Сергійовича. До усього третього спецназу. З ним знайомі другий рік. Не те що товаришуємо, він людина зайнята, командир, але періодично спілкуємося. У нас приязні стосунки. Сьогодні нам за честь грати тут. Це один з найкращих театрів в Україні, один з найкращих!

Рік тому, коли у нас був концерт у філармонії, я прийшов сюди і сказав: «От колись я зіграю у цьому театрі!». Пройшов рік, і моя мрія збулася. Тепер, дай Боже, щоб зіграти добре.

— Як ви ставитеся до перейменування міста?

— Позитивно. Хоча я киянин, моя думка не зовсім коректна, про це мають говорити жителі міста. Кіровоград...гм... час покінчити вже з цією радянсько-чекістською символікою. Тому що ви самі бачите, що тут робиться... Кропивницький — це ім’я у театральній драматургії. Мені подобається це ім’я.

— Отже, ви вдруге у нашому місті?

— Так. І щоразу отримую величезне задоволення. І наполягаю: тут потрібно знімати кіно! Це місто саме з такою атмосферою, природою, архітектурою. Тут є все для цього: парки, вулиці, будинки, палаци, кафе. Тут просто необхідно знімати кіно!

— Хто входить до розряду читаємих вами авторів, окрім Буковськи, Селіна, Беккета?

— Це відповідно до настрою. Читаю багато. Нині читаю Сорокіна і всім рекомендую. Якщо говорити про сучасну російську літературу, то Сорокін потрібний усім для того, щоб зрозуміти усі ті штуки, що характерні для Росії. Дуже рекомендую прочитати його «Трилогию» та «Один день из жизни опричника».

— Про що фільм «Мьобіус» і ваша роль у ньому?

— Це кіно краще подивитися. Це детектив. Звичайно, приємно було зніматися поруч з такими видатними акторами кіно як Жан Дюжарден, Тім Рот, Сесіль Де Франс.

— Хто знайшов цю футуристичну форму для вистави?

— Режисер! Він і автор музики, і автор постановки.

— На вашу думку, чи можна вважати її головною ідеєю слова з поеми Хлєбнікова «порой жестоки зеркала, они упорно смотрят, и судей здесь не надо»?

— Усі справжні поети бачать і відчувають Час. А Хлєбніков, як ніхто інший, бачив Час наскрізь. Поемі майже сто років, а таке відчуття, нібито ми учасники тих подій, що розгорталися у Петрограді 1918 року. Тому і заявлено у ремарці перед виставою: «Дія відбувається або сто років тому, або сьогодні. Дійові особи — ми».

Бесіду вів Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.