Все записи рубрики «Різне»

Олег Юрченко: Обласний художній музей відзначив 25-річчя свого народження

Олег Юрченко: Обласний художній музей відзначив 25 річчя свого народження

4 січня 2018 року обласний художній музей відзначив 25-річчя свого народження чудовою виставкою з красномовною назвою «Не згасне світ мистецького горіння».

Наша Cтепова Еллада завжди славилася невичерпними багатогранними талантами, що гідно презентували свою малу батьківщину далеко за її межами. Серед цих унікальних творчих зірок — ціла плеяда геніальних майстрів пензля, твори яких на сьогодні стали безцінною складовою мистецької спадщини України, зокрема — фондового зібрання обласного художнього музею міста Кропивницький.

Високий рівень культури, ґрунтовні мистецькі традиції та потужна школа образотворчого мистецтва на теренах нашого краю неодноразово спонукали передову спільноту піднімати питання про створення у нашому місті художнього музею, або — галереї. Але шлях від благородних задумів до реального втілення цієї ідеї у життя виявився досить довгим і важким. Лише у 1921 році в Будинку науки та мистецтва була відкрита картинна галерея, яка в 1924 році ввійшла до складу природничо-історичного музею, перейменованого в 1938 році у краєзнавчий. Основу колекції, що налічувала тоді 150 експонатів (з них 26 — оригінали) складали картини, що були зібрані в передреволюційні роки, націоналізовані, або просто пожертвувані любителями мистецтва. На жаль, під час Другої світової війни зібрання картинної галереї було повністю розграбовано (за однією інформацією — нацистами, за іншою — місцевим населенням) і вона більш ніж на 20 років фактично припинила своє існування. У 1965 році відбулося друге народження картинної галереї, яка стала відділом обласного краєзнавчого музею, розташувавшись в приміщенні Спасо-Преображенської церкви та врятувавши таким чином останню від повної руйнації.

Олег Юрченко: Обласний художній музей відзначив 25 річчя свого народження

На низький уклін заслуговують люди, які зробили цей безцінний подарунок шанувальникам образотворчого мистецтва — тодішній директор обласного краєзнавчого музею Олена Орестівна Ноземцева та головний зберігач фондів Роза Григорівна Турбай. Зібрання музею формувалось з художніх творів, одержаних в дарунок від Державного Ермітажу, Державної Третьяковської галереї, Київських музеїв російського та українського мистецтва, Дирекції виставок Спілки художників УРСР, а також робіт, що були передані відомими художниками — уродженцями міста і області та придбані в Дирекції виставок Спілки художників України. Дивовижна мисливська хоругва на справжніх оленячих рогах невідомого українського майстра ХУІІІ століття, унікальні зразки канонічного та народного іконопису, європейського живопису, зокрема — легендарна «Кривава неділя у Петербурзі 9 січня 1905 року» польського художника-баталіста Войцеха Горація Коссака, твори російських художників-передвижників та багато іншого — то справжній мистецький скарб, що дістався у спадок художньому музею, ставши безцінною складовою його фондового зібрання, яке на сьогодні вже налічує понад 14 тисяч експонатів (основного та науково-допоміжного фонду).

Як це не парадоксально, але процес чудової естафети від картинної галереї до обласного художнього музею прискорили політичні та соціально-економічні негаразди в країні. Після закономірного краху Радянського Союзу логічним стало повернення церкви віруючим і згідно рішення виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 13 лютого 1991 року № 129 картинній галереї було виділено нове приміщення у центрі міста за адресою — вулиця Карла Маркса, 60 (зараз — вулиця Велика Перспективна). Юридичним обґрунтуванням стало розпорядження Представника президента України в Кіровоградській області від 4 січня 1993 року, що й дало привід відзначати саме цю дату як день народження музею.

Олег Юрченко: Обласний художній музей відзначив 25 річчя свого народження

Не можна не згадати теплим словом першого директора музею Миколу Івановича Федотова, який звалив на свої плечі важкий тягар організаційних, фінансових та господарських проблем. Але вже тоді закладався фундамент для майбутнього повноцінного функціонування музею, що дало можливість 9 травня 2001 року відкрити нарешті його двері для відвідувачів, перетворивши експозиційні зали, окрім всього іншого, у мистецькі площадки, концертні зали, творчі лабораторії тощо.

Знаковою подією в історії музею стало також відкриття 18 травня 2007 року його відділу — картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна», основу якої склали роботи нашого славетного художника-земляка, основоположника «суворого стилю» у живописі Петра Павловича Оссовського.

На сьогодні особливим приводом для нашої гордості є плідна робота музею у напрямку здійснення реставрації предметів, що потребують першочергового втручання. Було повернуто до життя близько двохсот унікальних живописних і графічних творів та ікон, чимало з яких — справжні шедеври світового рівня. Переважну більшість робіт — 89% було відреставровано на безкоштовній основі фахівцями Національного науково -дослідного реставраційного центру України (м. Київ) та його філіями в Одесі та Харкові. І ця робота не вщухає, навпаки набирає все більших обертів. Яскравим тому підтвердженням став, зокрема, той факт, що після величезної перерви у 22 роки жителі та гості нашого міста змогли нарешті побачити в експозиції яскраву перлину музейної колекції — картину (розмірами 4м х 8м) геніального польського художника Войцеха Коссака (1856–1942) «Кривава неділя у Петербурзі 9 січня 1905 року».

За час своєї 25 — річної діяльності проведена велика робота по здійсненню єдиної державної і регіональної політики в сфері музейної справи щодо наукового комплектування, збереження, вивчення та популяризації надбань національної та світової історико -культурної спадщини. Так лише з часу відкриття музею для відвідувачів з травня 2001 року відкрито 947 стаціонарних та проведено 374 пересувних виставок. Протягом цього ж періоду здійснено майже 6 тис. екскурсій та відбулося більше 3 тис. культурно-мистецьких заходів, музей відвідали понад 854,5 тис. чол., надано платних послуг майже на 941 тис. грн.

Одним з головних обов’язків музейного закладу обласного рівня та запорукою його успішної діяльності можна вважати тісну співпрацю з майстрами пензля, які не припиняють дивувати нас своїм багатогранним талантом та творчою фантазією. У 1999 році музеєм було започатковано мистецьку -акцію пленер «Кіровоградщина — очима художників», відбулося більше тридцяти пленерів, в жовтні 2017 року відбувся пленер по написанню музейної будівлі майбутнього ювіляра, ці роботи також увійшли до представленої експозиції.

Кіровоградський обласний художній музей став своєрідної Меккою не тільки для шанувальників високопрофесійного образотворчого мистецтва, а й тих, хто створює ці унікальні художні твори.

Саме тому концепція виставки «Не згасне світ мистецького горіння» суттєво відрізняється від усіх попередніх аналогічних виставок і віддзеркалює робочий процес створення картини, так би мовити — творчу лабораторію художника, той світ, в якій він поринає, працюючи над черговим шедевром.

В експозиції представлені роботи Петра Покаржевського «Робочий стіл» (1946) та «В моїй майстерні» (1957), Олександра Фойницького «Автопортрет» (1951), Костянтина Прохорова «На етюдах» (1960), Петра Кодьєва «Спогади про громадянську війну. Автопортрет» (1968), Михайла Надєждіна «Портрет М.Г. Бондаренка» (1974), Анатолія Данілова «Автопортрет» (1974), Любові Кір’янової «Спогади» (1976), Володимира Федорова «Портрет художниці Людмили Нестерук» (1978), Степана Ніколенка «Околиця міста» (1980), Олександра Логвинюка «Жіночий портрет» (1984) та «Художник Броніслав Домашин в майстерні» (1988), Віталія Колесніченка «Екіпаж лейтенанта А.Є. Рубінчика в Кіровограді у 1944 році» (1985), Юрія Луцкевича «Портрет мистецтвознавця О. Петрової» (1985), Андрія Надєждіна «У майстерні. Роздуми» (1988), Володимира Плітіна «Пам’яті Ван Гога» (2001), Інни Русіної «Повернення до життя» (2002), Григорія Топнікова «Автопортрет. Репризи — це серйозно» (2004), Анатолія Шаповалова «Портрет брата» (2008), Анатолія Кімнатного «Натюрморт. Спогад про Тетяну Яблонську» (2011).

Логічною складовою виставки стали також картини із зображенням самого ювіляра — обласного художнього музею та його предтечі — картинної галереї, що заклала фундамент майбутньої мистецької перлини Степової Еллади — Леоніда Бондаря «Обласний художній музей» (2002), «Преображенська церква» (2002), Анатолія Кімнатного «Кіровоградський обласний художній музей» (2010), Андрія Хвороста «Відвідувач» (2017), Валерія Дивидова «Ранок мого музею» (2017) та інші.

Урочисте відкриття виставки набуло характеру яскравого феєрверку. Експозиційна зала не могла вмістити усіх бажаючих розділити з обласним художнім музеєм його свято. Більше тридцяти (!) виступаючих, щирі вітання, море квітів, а головне — піднесений настрій присутніх засвідчили гідне відзначення ювілею мистецької перлини краю, яка, отримавши величезний заряд позитиву, готова до нових творчих звершень.

Олег Юрченко: Обласний художній музей відзначив 25 річчя свого народження

Олег Юрченко: Обласний художній музей відзначив 25 річчя свого народження

Олег Юрченко: Обласний художній музей відзначив 25 річчя свого народження

Розморожений час

Розморожений час

Нарешті, сталося... Місто Кропивницький вийшло на ще один рекорд, гідний книги рекордів Гіннеса. Сьогодні, після 4-місячної відсутності стрілок на годиннику Головпоштамту, час на ньому розморожено. Певно, таким чином дирекція Головпоштамту вирішила відзначити міжнародний день боротьби з корупцією. Або ж пригадала вислів давньогрецького філософа Анаксімандра «Початком усього є безмежний час».

PS. На жаль, маю зазначити: не поталанило нам з цим годинником. Він зупинився за 12 хвилин до 14.00 сьогодні 9 грудня.

Розморожений час

Розкажи мені про дощ…

Розкажи мені про дощ…

Розкажи мені про дощ…

Театру багато разів пророкували загибель. Спочатку при появі кіно, пізніше — телебачення. А в нинішній час суцільної павутини глобальних соціальних мереж — і поготів. Однак, як бачимо, попри все, магія театру все ще споріднена з людською підсвідомістю і має на неї неабиякий вплив. А кожен театр як явище є часткою культурного генофонду нації.

Один з найближчих прикладів — молодіжний театр «Резонанс» імені Валерія Дейнекіна. Цьогоріч він подолав 61-у вікову вершину, але продовжує залишатися молодим, дієвим, прогресивним. Новий театральний сезон цей театр розпочав з постановки п’єси Генрі Лайона Олді (літературне псевдо харків’ян Олега Ладиженського та Дмитра Громова) «Другі руки», яка відбулася 13 листопада у залі педагогічного університету.

Як зазначили самі автори, ця п’єса — розмова про цінність життя, як такого, поза мішурою матеріальних благ і суєтних уявлень про справедливість, як розподіл дарів і покарань згідно з реєстром. За їхніми ж словами, починаючи з 2005 року, п’єсу з успіхом ставили різні театри — від Абакана до Бобруйська. Але Кропивницький став другим містом, куди вони потрапили на перегляд вистави. Їхня присутність у залі, певно, додавала більшого куражу і резонансу. А ще, очевидно, зігрівала акторів у доволі прохолодній університетській актовій залі.

Як на мене, а цю виставу я бачив уперше, увесь склад театру впорався з надзадачею — вивести з секондхендового підтексту і показати, чим живуть, чим марять і страждають душі людей. І ми знайомимося з ними саме у той час, коли вони потрапляють у крамницю Secon Hand, своєрідне чистилище, де їм належить вибрати «костюм» для нової реінкарнації. І за задумом авторів, чи повторити чи змінити долю попередніх власників. Навіть Крамар (актор Роман Бутовський), який вже не мав жодного шансу для переродження отримує його завдяки опущеному і розгубленому братку Бліну Поприколу (актор Влад Крамаренко). Разом з музично-хореографічним супроводом певну ліро-драматичний струмінь в сюжет вносить і образ Хомо Дозяйки (артистка Катерина Тоток). Особливо в тому місці, коли Крамар, якого постійно тривожать і бентежать душі (костюми) Секонд-хенду, благає її: «Розкажи мені про дощ»… Одержимі пошуком справедливості, незбагненних протиріч та закономірностей всесвіту, самовпевнені або розчаровані, цинічні або філософічні — усіх персонажів об'єднує бажання привести у рівновагу «ваги долі» і почати нове краще життя. Та враження таке, що все це даремно…

Так, після перегляду п’єси залишається відчуття безвиході. Що на цьому світі, що на тому. Особисто мені в цій п’єсі чогось не вистачає. Якоїсь «допоміжної речовини» (Наприклад, для кращого засвоєння пектолвана у якості такої речовини використовується гліцерин). Гадаю, тут не вистачає такої світлої і могутньої сили, яка об’єднує Віру, Надію, Любов та Софію, — Святого Духа. А який сенс без Нього має реінкарнація? Перетворення без Преображення?

Попри все, режисерська трактовка, яку знайшла заслужена артистка України, художній керівник театру Ірина Дейнекіна, була досить цікавою і у певних місцях несподіваною для авторів. Ось як прокоментував це після вистави Олег Ладиженський, який, до речі, режисер за фахом: «Дуже цікаве рішення. Прекрасний кордебалет, який це підкреслює. Дуже гарний темпоритм, усі грають енергійно, без провалів, без пауз. Чудове візуальне рішення з рухом усього цього одягу по сцені. Разом з живим кордебалетом воно створює цікавий композиційний ряд. Гарно зроблений фінал». Його підтримав співавтор Дмитро Громов: «В образи героїв додані такі нюанси, яких у нас не було, але які органічно вписалися в образи і тієї ж Хомо Дозяйки, і Бліна Поприколу, котрий вийшов дуже експресивним. Персонажі трохи не такі, якими їх бачили ми, але анітрохи не гірше. Крамар вийшов у центр композиції, чого у постановках інших театрів не відбувалося. Також нас радує гарне музичне оформлення».

Валерій Жванко: Вітаю, Романе, з якісною театральною аналітикою. «Резонанс» — це не театр. «Резонанс — это событиє». Особливо у середині 80-х. Не тільки для студентів, для всього Мислячого Міста. Дейнекін, в ті задушливі роки, дарував людям надію.

Andrew Bondar: Середина та кінець 80-х були часом шаленого розквіту «Резонансу». Дякую Богу, що мав можливість приймати в цьому участь.

Розкажи мені про дощ…

Наталья Муленко: «Вторые руки», мне понравился этот спектакль.Заставляет задуматься о вечном...

Розкажи мені про дощ…

Влад Крамар: Опа)) Не бздеть, братва!))

Концерт авторської пісні: Всесвітній день науки

Концерт авторської пісні: Всесвітній день науки

Роман Любарский

Ще раз уточнюю: 11 листопада о 15-й годині.

Творча зустріч-концерт авторської пісні (оголошення)

Творча зустріч концерт авторської пісні (оголошення)

Клуб авторської пісні та поезії «Байгород» та ГО «Громадянська перспектива» запрошують на творчу зустріч-концерт авторської пісні, присвячену ДНЮ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ, що відбудеться 21 жовтня (субота) 2017 р. о 15 годині за адресою: вул. Тарковського, 68.

(Біля Преображенської церкви)

Читать далее »

Інтимна лірика? Відмовити!

Інтимна лірика? Відмовити!

Ніколи у жодної влади я не просив ні квартир, ні посад, ні будь-яких преференцій.

Лише цього року наважився подати на розгляд комісії при ОДА рукопис невеличкої книжечки віршів, аби отримати на її видання державне фінансування. Згідно з вимогами приніс і віддав пану Ю. Солтику всі необхідні «папери»: текст книги, дві рецензії від інших майстрів слова та калькуляцію майбутньої книжки, яка, за розрахунками видавця В. Лисенка, потягла аж чотири з половиною тисячі гривень.

Читать далее »

Національний мистецький фестиваль. Кропівницький-2017

Національний мистецький фестиваль. Кропівницький 2017

Місто Кропивницький. 30 серпня. Національний мистецький фестиваль. Театральна хода.

Читать далее »

День села Злинка Маловисківського району

День села Злинка Маловисківського району

26 серпня креативне село Злинка Маловисківського району відсвяткувало 261-у річницю та День незалежності України.

Читать далее »

Справжній джентльмен

Справжній джентльмен

Тимофій Бінюков для спільноти «Сучасна українська проза» / Facebook:

«Закриває наш список авторів цьогорічного фесту СУП чоловік, справжній джентльмен, бачте, всіх пропустив поперед себе. Роман Любарський, котрий народився і живе у Кропивницькому. За освітою філолог. Працює спеціальним кореспондентом обласної газети. Мав публікації у багатьох альманахах та виданнях різних країн світу. На даний момент автор п'яти поетичних та однієї прозової книги. Пообіцяв мені, що приїде до Харкова відразу у двох іпостасях. Цікаво, пане Роман. Добре, що в не в двох паралельних всесвітах. Хоча, і я в цьому не сумніваюся, ви можете довести, що вам і це по плечу. Пан Роман зачитає нам власну новелу „Меридіани і паралелі“, річ, безумовно, гарна й інтелектуальна, а кінцівка ще й медитативна. Авторові вдалося поєднати тривожні відчуття стосовно надважливих, нажаль, для українців сьогодення також, тем, таких як військові дії, при чому з не фальшивим, але дуже впевненим відчуттям, що врешті-решт все буде добре. Як мінімум, все буде так, як має бути. Використовуючи прадавню, але ніскілечки не застарілу метафору дитини, що народжується. І ця дитина – звісно, наша країна. В одній із можливих трактовок даного сенсу, адже мистецтво не має бути однозначним, говорити «в лоб». Роман Любарський з цією задачею чудово справляється, як і кілька інших авторів з нашої збірки, всі вони мудро, обережно й не прямо говорять про те, що зараз країть душу кожного українця. Дякуємо вам за цю життєву мудрість!

Уважний, може, помітив, що ми вам пообіцяли 25 авторів, а в наведеному списку у цій спільноті їх на два менше. Двох ми від вас поки що приховали і не будемо розповідати ані про них, ані про їхні твори. Розповімо на фестивалі, ввечері 10 вересня у парку ім. Шевченко. Нехай поки що будуть інкогніто, нехай стануть для вас приємними сюрпризами! А приємного там є, проза та висококласна, збуджуюча. Тож до зустрічі на святі, друзі та подруги!»

Місто Кропивницький у День незалежності

Місто Кропивницький у День незалежності

Вулиця імені Героя Майдану Віктора Чміленка

Читать далее »

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪