Пародія на вірш Михаїла Милого
* * *
Твій поцілунок й досі на устах —
Тягучий і солодкий, наче мед.
Я не Дедал, не Маск, не Архімед,
Але летів до тебе, наче птах.
Тоді й подумати як слід не встиг,
Як влип я в мед, точніше у полон.
І родичів пекельний гарнізон
Почав плести вінок своїх інтриг.
З роками світ змінився і нарід.
І з медом я розмішую вино.
В старих міхах не гіршає воно,
Хоч ти — бабуся, я напевно — дід.
З тобою, сонечко, щасливі ми удвох.
Та тільки не збагну я одного:
Є мед, вино і я ще ого-го,
Чого б не спробувати з Музою на трьох?!

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=902966226867515&id=100014624372761