Анатолія Шаповалова я знаю з 1978 року. Нас познайомив художник Ігор Скачков, у майстерні якого тоді збиралася різна творча публіка: скульптори, музиканти, журналісти, поети. Окрім подій у світі, в країні, в місті, там жваво обговорювалися нові виставки, художні альбоми та книги.

Тоді молодий митець тільки шукав свій «голос» у колористиці. Нині ж його роботи можна знайти у каталогах «Крісті-Інтер’єр» – другого за значенням світового аукціону витворів мистецтва. Тоді до нього зверталися просто Толік, нині – поважно – Анатолій Гаврилович. Ще тоді я неодноразово чув від нього та інших художників нині вже легендарні імена їхніх педагогів-наставників з Київського державного художнього інституту Віктора Пузирькова та Анатолія Пламеницького. Як показав час, вони створили справжню школу живопису, з якої вийшло багато талановитих майстрів.

Пам’ятаю перші пейзажні картини Анатолія, в яких він намагався схопити і передати барвами не просто архітектуру старовинних вулиць, а дух міста, який ще живе в цьому повітрі, освячує його своїм світлом, спливає і тане в ньому. Це найбільше вдавалося художникові, коли він працював завзято, захоплено, а головне – з любов’ю. Останнє слово – ключове для розуміння етичної та естетичної позиції Анатолія Шаповалова. Йому притаманна особлива увага й повага до людини, до природи, що свідчить про християнське світосприйняття. Коли дивишся на такі його роботи як «Балерина», «Цвіт мигдаля», «Гірське село», «Маки», «Рання весна» «Крим. Стара вишня», відчуваєш як переймається художник любов’ю до всього живого, до всього сущого.

Більшість робіт митця сповнені того особливого світла, яке народжене не тільки майстерним пензлем, але й світом власної душі. Повітря в них буквально відчувається на смак, переливається, дзвеніть, співає. Гармонійне поєднання світлових колористичних плям – найпривабливіша особливість стилю Анатолія Шаповалова. Він міцний продовжувач живописних традицій, започаткованих ще Тетяною Яблонською.

Підтвердження цього ви зможете знайти, побувавши на персональній виставці творів А. Шаповалова «Подих весни», що розгорнута в стінах міського художнього музею ім. Осмьоркіна. Тут представлені роботи останніх років. Слід відзначити, що вони написані, оформлені та виставлені переважним чином завдяки старанням сина художника Дениса, котрий не тільки із радістю вивозить батька на пленер, але й виступає його менеджером.

Роман Любарський