Ви знаєте, чим відрізняється пізній ампір від модерну, а фортечний стиль від цегельного? Ні, тоді вам варто було прийти на лекцію мистецтвознавця, викладача кафедри графіки та дизайну педуніверситету Олени Кириченко. А ті ж, хто попри спеку завітали у відділ мистецтв ОУНБ ім. Чижевського 15 липня, наочно розібралися в усіх традиціях та особливостях єлисаветградських фасадів забудови 1860–1920 років. Адже лекція «Архітектурний декор міста Єлисаветграда» супроводжувалася показом старовинних фото та кольорових слайдів.

Олена Іванівна приїхала в наше місто п’ять років тому. І одразу була вражена його архітектурним ансамблем. Разом зі своїми студентами вона почала вивчати зразки стилів та досліджувати зміни в архітектурному вбранні Єлисаветграда. І закохалася в нього. Відтоді досвідчений мистецтвознавець вона «слухає» і не перестає дивуватися цій «застиглій музиці». Котру створюють театр «Казка» і особняк Барського, юнкерське училище і будинок Вайсенберга, «Гранд-отель» і будинок Паученка, жіноча і чоловіча гімназії – назви відомі тим, хто знається на старовинній архітектурі.

До речі, окрім відомих нам «трьох китів» Достоєвського, Лишневського і Паученка, над розмаїттям цієї «музики», як повідомила О. Кириченко, працювали й запрошені архітектори з Москви, Санкт-Петербургу, Одеси, Харкова. Усі разом вони поступово міняли вигляд міста, переходячи від використання простих класичних форм до більш пластичних, вишуканих. Таким чином, від утворення Єлисаветграда і до початку ХХ сторіччя, на його архітектурному декорі позначилися і класицизм, і ампір, і модерн, і неокласика. З останнім, до речі, пов’язане встановлення на фронтоні «Гранд-отелю» (нині «Банк ПУМБ» на вул. Леніна) скульптури Аполлона. Як відомо, цей античний бог був покровителем мистецтв, в тому числі й архітектури. Хоча деякі знавці пов’язують його появу в декорі будинку із святкуванням у 1913 році 300-річчя династії Романових.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.

На фото: кандидат мистецтвознавства, викладач Кириченко Олена Іванівна