До 80-річчя трагедії у Бабиному Яру

* * *
Тече, стікає в Бабин Яр потік,
а з ним німотний жах і біль стікає...
І знову Звір свій календар гортає,
і пам'ять полинами заростає.
Та з яру долинає плач і крик
і знову мені серце крає
із року в рік.
Як прикро: людство не здолає
той вирок, на який прирік
мільйони безневинних чорний демон.
І знову жах народжується темний,
прискорює серцебиття
пекельний зміст нацистської ідеї:
у вас немає права на життя,
бо ви — євреї!
А прах ваш — на сміття
і в забуття!
Із голосів страшної епопеї
складається симфонія жаска,
і мати міцно сина притиска
і доню прикриває власним тілом...
І мій народ, що вічно під прицілом,
гортає тихо пам'яті буквар...
І стогне, стогне, стогне Бабин Яр.