Від Вавилону до Парнасу

Від Вавилону до Парнасу

Напередодні Свят-вечора у затишному залі краєзнавчого відділу ОНБ ім. Чижевського відбулася зустріч учасників літературного клубу «Євшан» з талановитим кіровоградськким поетом, нині студентом Києво-Могилянської Академії Назарієм Назаровим.

Свою першу книжку він видав у 16 років. Вона одразу показала якусь надприродну його дорослість. У думках, почуттях, віршуванні. А до того — ще й дивовижно тонке відчуття слова, відчуття його мелодики та смислового забарвлення.

Прийми мене — тобі воздам офіру
На алтарі достиглім жовтих нив.
Для неї я відмірю повну міру
Пісень отих, що коник надзвонив.

Й піду удаль порослими стежками,
І обрій буде раз у раз манить,
І між оцими жовтими стіжками
Я часу уловлю незнану нить...

Хоча Назарій і вважає, що «домінантною темою» його збірки «є тема осені», дозволю собі припустити інше: «Втеча з Вавилона» відкрила юному поетові шлях до пошуку. Отже, пошук себе в реальному і «загубленому» світах, пошук Логоса, Гармонії та Любові є наскрізною темою цієї та наступних його книжок. А про них ми дізналися з вуст автора саме на зустрічі в бібліотеці. І щиро за нього порадувалися. Виявилося, що після кіровоградського видання два роки потому львівський «Каменяр» засвітив його «Лампадофор». А наприкінці минулого року вже у «Могилянці» вийшли «Орфічні гімни».

Від Вавилону до Парнасу

На фото ліворуч — Роман Любарський.

Літературне зібрання та працівники бібліотеки з непідробною цікавістю слухали розповідь Назарія про роботу над перекладами з давньо- та новогрецької мови. Останнім часом, окрім оригінальної поезії та перекладів з англійської (Джон Донн, Джон Мільтон), він із захопленням працює над класичними текстами орфіків та прагне розширити наше уявлення і про них, і про інших грецьких поетів — від Константіноса Кавафіса до Одіссеаса Елітиса. Йому імпонує поєднання еротизму та героїзму перших із романтизмом, сюрреалізмом та екзистенціалізмом наступних. Власні ж твори (як на мене) і за мотивами, і за лексичним відбором більше тяжіють до поезій Йосипа Бродського. Що яскраво помітно на прикладі віршів «Ці краєвиди мертві, наче Троя...», «Трасовичка» та інших. Саме звертання до елліністичної поезії та й ставлення до Поезії взагалі вже споріднює Назарова з Бродським. У власних віршах він може бути так само іронічним, пронизливо ліричним, метафорично витонченим, дошкульним. Він — філолог від Бога. Він з тієї нової плеяди митців та вчених, якими невдовзі пишатиметься не тільки Кіровоградщина, але й Україна. Сподіваємося, попри все, Назарій з часом відірветься від язичництва і підніметься до духовних висот християнства.

Побажаємо ж талановитому землякові творчої наснаги, нових книг та Нобелівської премії.

Роман Любарський

2 коммент. к записи «Від Вавилону до Парнасу»

  1. Элля Мурхина сказав:

    Привет всем! Подскажите, как исправить размер страницы? Элля...

  2. Баскакр сказав:

    Спасибо. Интересно. Полезно.

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪