На жаль, 30 січня 2016 року стаття Вікіпедії «Любарський Роман Рафаїлович» була вилучена як така, що «не відповідає КЗО» (КЗО — Критерії значимості/Особи). Прикро, що вилучення сталося в дні святкування 12-річчя Вікіпедії та проведення флешмобу з написання нових статей для інтернет-енціклопедії.

Любарський Роман Рафаїлович

Рома́н Рафаїлович Люба́рський (26 грудня 1957, Кіровоград) — український журналіст, публіцист, поет.

Після закінчення у 1979 році Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. Пушкіна викладав російську мову та літературу. Потім працював журналістом.

Член Спілки журналістів України з 1991 року. Пише українською і російською мовами.

З вересня 1998 по січень 2007 року жив в Ізраїлі. У 2003 прийнятий до Спілки російськомовних письменників Ізраїлю.

Відомий дослідник творчості Арсенія Тарковського, автор текстів пісень, перекладач.

У 2007–2009 рр. жив у Києві, працював редактором газети «Васильківщина».

У 2010 році прийнятий до Конгресу літераторів України.

Творчість

Вірші, статті, есе публікувалися в журналах та альманахах: «Поріг» (Кіровоград), «Ренесанс», «Арт-лайн», «Лімузин», «Каштановий дім» (Київ), «Склянка Часу» (Канів), «Антологія сучасної російської поезії України» (Харків), «Дике поле» (Донецьк), «Зустрічі», «Узбережжя» (Філадельфія), «Новий журнал» (Нью-Йорк), «Народ», «Середземномор'я», «7-40» (Тель-Авів), «Галілея» (Назарет), «Вогні столиці» (Єрусалим).

Вибрані вірші опубліковані в антології «Україна. Російська поезія. ХХ століття» (Київ, «Південь», 2008).

Роман Любарський — автор поетичних збірок «Время звёзд и дождей» (Кіровоград, 1995), «На пороге в 21-й» (Єрусалим, 2000), «Время ОНО» (Єрусалим, 2002), «Точка росы» (Київ, 2007), «Зерно і посох» (Кіровоград, 2012).

Вірші

Марія Магдалена (з Біблійного циклу)

Була приречена, чекала смерті я…
Вже перші камені мені під ноги впали.
Ось-ось ота скажена течія
Розтрощить вщент Марію із Магдали.
Та Він прийшов. І подивився в вічі.
І до життя нового відродив.
І душу вивів з темряви. І двічі
Любов свою, як полум'я, явив.
Не полум'я, що нівечить і нищить.
А світло, що освячує серця.
До нього піднімається найнижчий,
Як піднялася грішниця оця.

Переклад. Вільям Шекспір, «Сонет ХІІІ»

Не змінюйся, до скону будь собою.
Та збережи в собі ще образ Божий.
Коли ж носата прийде за тобою,
Нехай на тебе дехто буде схожий.

Тобі природою на мить краса дана,
Тоді ж не буде краю ій, кінця,
Коли нащадки переймуть сповна
Всі кращі риси дивного лиця.

Нехай в руках дбайливих гарний дім
Не похитнеться від загроз зими,
Та ні за що не запанує в нім
Наперсник смерті, холоду, пітьми.

О, хай коли настане твій кінець,
Луна іде: «У мене був отець!»

Пісні на слова Романа Любарського

«Отцветёт пахучая памела…» Слова Р.Любарського, музика, гітара, голос Олександра Софронова (Москва)

«Неумолимо время» Слова Р.Любарського, музика Рашида Талишинського