Вікіпедія. Любарський Роман Рафаїлович

Вікіпедія. Любарський Роман Рафаїлович

На жаль, 30 січня 2016 року стаття Вікіпедії «Любарський Роман Рафаїлович» була вилучена як така, що «не відповідає КЗО» (КЗО — Критерії значимості/Особи). Прикро, що вилучення сталося в дні святкування 12-річчя Вікіпедії та проведення флешмобу з написання нових статей для інтернет-енціклопедії.

Вікіпедія. Любарський Роман Рафаїлович

Любарський Роман Рафаїлович

Рома́н Рафаїлович Люба́рський (26 грудня 1957Кіровоград) — український журналістпубліцистпоет.

Після закінчення у 1979 році Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. Пушкіна викладав російську мову та літературу. Потім працював журналістом.

Член Спілки журналістів України з 1991 року. Пише українською і російською мовами.

З вересня 1998 по січень 2007 року жив в Ізраїлі. У 2003 прийнятий до Спілки російськомовних письменників Ізраїлю.

Відомий дослідник творчості Арсенія Тарковського, автор текстів пісень, перекладач.

У 2007–2009 рр. жив у Києві, працював редактором газети «Васильківщина».

У 2010 році прийнятий до Конгресу літераторів України.

Вікіпедія. Любарський Роман Рафаїлович

Творчість

Вірші, статті, есе публікувалися в журналах та альманахах: «Поріг» (Кіровоград), «Ренесанс», «Арт-лайн», «Лімузин», «Каштановий дім» (Київ), «Склянка Часу» (Канів), «Антологія сучасної російської поезії України» (Харків), «Дике поле» (Донецьк), «Зустрічі», «Узбережжя» (Філадельфія), «Новий журнал» (Нью-Йорк), «Народ», «Середземномор'я», «7-40» (Тель-Авів), «Галілея» (Назарет), «Вогні столиці» (Єрусалим).

Вибрані вірші опубліковані в антології «Україна. Російська поезія. ХХ століття» (Київ, «Південь», 2008).

Роман Любарський — автор поетичних збірок «Время звёзд и дождей» (Кіровоград, 1995), «На пороге в 21-й» (Єрусалим, 2000), «Время ОНО» (Єрусалим, 2002), «Точка росы» (Київ, 2007), «Зерно і посох» (Кіровоград, 2012).

Вікіпедія. Любарський Роман Рафаїлович

Вірші

Марія Магдалена (з Біблійного циклу)

Була приречена, чекала смерті я…
Вже перші камені мені під ноги впали.
Ось-ось ота скажена течія
Розтрощить вщент Марію із Магдали.
Та Він прийшов. І подивився в вічі.
І до життя нового відродив.
І душу вивів з темряви. І двічі
Любов свою, як полум'я, явив.
Не полум'я, що нівечить і нищить.
А світло, що освячує серця.
До нього піднімається найнижчий,
Як піднялася грішниця оця.

Переклад. Вільям Шекспір, «Сонет ХІІІ»

Не змінюйся, до скону будь собою.
Та збережи в собі ще образ Божий.
Коли ж носата прийде за тобою,
Нехай на тебе дехто буде схожий.

Тобі природою на мить краса дана,
Тоді ж не буде краю ій, кінця,
Коли нащадки переймуть сповна
Всі кращі риси дивного лиця.

Нехай в руках дбайливих гарний дім
Не похитнеться від загроз зими,
Та ні за що не запанує в нім
Наперсник смерті, холоду, пітьми.

О, хай коли настане твій кінець,
Луна іде: «У мене був отець!»

Пісні на слова Романа Любарського

«Отцветёт пахучая памела…» Слова Р.Любарського, музика, гітара, голос Олександра Софронова (Москва)

«Неумолимо время» Слова Р.Любарського, музика Рашида Талишинського

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪