Юрій Візбор
(Вільний переклад)

Вам знати таїну одну дано:
Вже не злічити, скільки пропадали
Імперії, релігії, вандали
Й міста уходили на океанське дно.

Але крізь полум’я, трагедії і кров,
Одну і ту ж співала пісеньку на диво
І для часів ніколи не вразлива,
Та дівчинка, що звалася Любов.

Іде Любов. То явлення святе.
І кроки дзвінко відбиваються луною
У всесвіті у неї за спиною,
І між зірок від того світло йде.

Для неї рівні всі – і цар, і свинопас.
Пусте – отрута лестощів чи злості.
Коли вона хоч раз приходить в гості,
В наш дім приходить щастя, хай на час.

коментарі