И холодок волны речной...

* * *
И холодок волны речной
И огонек золы печной,
не обессудьте,
И ту фуражку набекрень,
И на окраинах сирень,
увы, забудьте,
И первых поцелуев дрожь,
И бархат театральных лож –
Всего не сбережешь –
ну, что ж, забудьте,
И дома скошенный порог,
И пахнущий ромашкой стог
на перепутье,
И шелест сумрачной листвы,
и пятна света,
И всё, что помнили лишь вы,
забудьте это.
Всё это – старомодный хлам.
Всё это жить мешает вам.
Не так ли, други?
…Пятнашки. Счёт – до десяти.
В конце времен, в конце пути
Всё возвращается на круги…

Vitaliy Babych

Вірш чудовий, пане Романе. Проте, хочу заперечити: це зовсім не «кінець шляху». І «круги» — це, швидше, гегелівська спіраль, яка виводить талант на вищий рівень. «Ще нам, браття молодії...»

Роман Любарский

Так, дякую, пане Віталію. Саме про це і вірш... Його треба читати «от противного».

Vitaliy Babych

Я так і зрозумів! Це я, в основному, для тих, хто його міг би інтерпретувати інакше, ніж ми з Вами

Комментировать

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки promova.net та tepfasad.com

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪