Все записи с меткой «вірші»

Григорій Ліщенюк. Золотінь

Григорій Ліщенюк. Золотінь

* * *

Ах, як багато золотіні,
Вітри у двір мій принесли.
Сюди вночі приходять тіні,
Це перші осені посли.

Читать далее »

«Ні піснею не пройняти, ні болем…»

«Ні піснею не пройняти, ні болем…»

* * *

Ні піснею не пройняти,
Ні болем.
Мла – привидом страти –
Над полем.

Читать далее »

Куди приведе Аріаднина нить?

Куди приведе Аріаднина нить?

Учениця 11 класу Шевченківської гімназії Яна Сичова одна з тих талановитих молодих людей, які намагаються реалізувати своє обдарування у літературній творчості. Вона – переможець міських та обласних олімпіад, кількох творчих конкурсів.

Для творчості Яна завжди знаходить вільну хвилинку. «Натхнення приходить зненацька: уночі, на уроках, удома, коли мусиш робити алгебру й геометрію, — говорить вона, — проте це відпочинок для душі».

Читать далее »

Григорій Ліщенюк «Горобинові брості»

Григорій Ліщенюк «Горобинові брості»

Ліщенюк Григорій Васильович народився 27 листопада 1956 року в Тернопільській області на хуторі, поблизу селища Вишнівець, що розкинулось на мальовничих берегах річки Горинь.
Згодом батьки переїхали на Миколаївщину, де пройшли його дитинство та юність.

З 1979 року проживає у селищі Петровому, що на Кіровоградщині.

Працював художником-оформлювачем. Згодом водолазом на рятувальній станції. На даний час працює єгерем у Петрівському УТМР.

«Горобинові брості» — це шоста збірочка його віршів.

Читать далее »

Григорій Ліщенюк «Світлотіні» (сонети)

Григорій Ліщенюк «Світлотіні» (сонети)

На скрижалях вічності

Поетичним відкриттям минулого року стало для мене ім`я Григорія Ліщенюка.

Його вірші, глибокі і філософічні, одразу передають той тремтливий стан, в якому перебуває жадаюча відповіді душа поета в освячені Богом хвилини творчості. Душа, що шукає відповіді на значущі питання – життя і смерті, вічність і швидкоплинність, надбання і втрати, правда і кривда, земля і Всесвіт, Бог і людина. Цей дар він відкрив у себе не відразу. А коли відчув, сприйняв спочатку із засторогою. Та й нині раз по раз підкрадається сумнів: а для кого, для чого пишу, а чи не полишити цю «писемну» справу?

Попри все, Григорій Васильович продовжує писати. І його рядки (особливо в сонетах), написані у виваженій, споглядальній манері, сягають часом шекспірівської висоти.

Роман Любарський

Читать далее »

Григорій Ліщенюк «Жменя роси»

Григорій Ліщенюк «Жменя роси»

Ліщенюк Григорій Васильович народився 27 листопада 1956 року в Тернопільській області на хуторі, поблизу селища Вишнівець, що розкинулось на мальовничих берегах річки Горинь.

Згодом батьки переїхали на Миколаївщину, де пройшли його дитинство та юність. З 1979 року проживає у селищі Петровому, що на Кіровоградщині. Працював художником-оформлювачем. Згодом водолазом на рятувальній станції. На даний час працює єгерем у Петрівському УТМР.

Читать далее »

Григорій Ліщенюк «Вереснева колиска»

Григорій Ліщенюк «Вереснева колиска»

Я його знаю давно. Ми просто знайомі, не друзі — ніколи наші стежки не сходились близько, тож і не було нагоди для тісного спілкування, з якого виникає дружба.

Чоловік він на вигляд звичайний, протягом усього життя займався простою, непоказною працею, ніколи не пнувся вище того місця в житті,яке йому відвів Господь. Та недаремно ж відома істина: кожна людина – це цілий незбагненний світ. Так я одного разу відкрив його для себе,зазирнувши в його душу, яка виявилась цілим космосом, прихованим за непоказною зовнішністю. А сталося це, коли до моїх рук потрапила збірочка його віршів. Вже після кількох прочитаних збагнув, що серед нас живе Поет, Справжній, з великої літери. «Я Сфінкс, я таїна таїн…» — говориться в одному з його віршів.

Мова йде про Григорія Ліщенюка.

Читать далее »

«Багнети ваші у багні...»

Багнети ваші у багні,
А на броні – криваві зорі.
Ваш імператор a priori
Помер на білому коні.
Читать далее »

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪