27 серпня. Це було більше, ніж презентація книги у Кропивницькому.

Довгочеканна зустріч із важливими для мене людьми, що надовго лишиться у пам'яті й історії книги «Мелодія мовчання».

Під час зустрічі я не прочитала із книги жодного речення, вперше, напевно, за 2 роки, відколи не просто пишу, а ще й презентую. Натомість, провели подію у форматі інтерв'ю. Блок питань від Романа Любарського, які я вперше почула просто на презентації, перед гостями. Вже вдома збагнула, що того дня ніби знову повернулася у роки свого дитинства, яке насправді не дуже добре пам'ятаю. Це надихнуло переглянути дитячі фото

Торкалися питання і школи, рідного села Гайок, моєї журналістської та модельної діяльності, літературної творчості... І одне питання несподіваніше іншого

Хвилювалася, бо не знала, якої відповіді чекає аудиторія. Але ж насправді, аудиторія хотіла бачити справжність. Мої емоції змінювалися із кожним питанням. І презентація — це не газета, де напишуть (- з посмішкою сказала...), тут гості відповідають невербально, варто лише глянути їм у очі. Саме задля такого спілкування варто робити частіше літературні зустрічі. А для зустрічей — треба книги

«Мелодія мовчання» створювалася легко, на відміну від «Цвіту першої надії», коли я не мала уявлення, з чого почати видання книжки. Тоді й опинилася у тій ситуації, про яку згадала Надію Гармазій. Однак, і тоді, і зараз мені таланить на людей. У 5 класі доля подарувала шанс зустріти Людину, яка говорила «Пиши, і з тебе будуть люди». Тоді я ще не знала, що це означає, а просто писала... Згодом, після спроб видати першу книжку, у моєму житті з'явилася Кіровоградська МАН. Це ніби новий великий світ, у який тебе веде науковий керівник. Потім ШУЖ на базі Острозької академії. Це шлях, яким я йшла до видання «Мелодії мовчання» і 11 класу, який вже після завтра. Шлях, частину якого бачать, а частина лишається там... у Гайку. Отож, ще одне місто познайомилося із «Мелодією мовчання». Вдячна депутатам Кропивницької міської ради Ольги Ковалевої-Алокілі та Тіграна Хачатряна, за увагу до літературної творчості. Дякую кожному, хто присвятив годинку свого часу й відвідав презентацію книги, бо робити якусь справу й усвідомлювати, що є ті, хто цим цікавиться — неабияк приємно.