Людмилі Босій

Людмилі Босій
* * *
Ти випила усе… до згуби…
Останньої краплини звук
Пройшов крізь твої зшерхлі губи,
Та не дійшов зерна розпук.
Страждання – то пусте. Як міти
Про аргонавтів чи богів…
А це кохання де подіти?
Списати за рядком боргів?..
Душа моя болить і тужить,
Спаплюжена плювками зрад.
А твій вертепник очі мружить,
Як ниций циган-конокрад.
Твоїм словам немає віри:
Мов змії, виринають з губ.
Останній звук моєї ліри
Не до смаку вам, лицеміри,
І Звір освячує вам шлюб…

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪