* * *
Коли мої дзвони останні проб’ють,
Тоді лиш прощу, моя мила,
Що зрада твоя підняла в мені лють,
Назавше знесилила крила.

Коли мої кроки останні зітруть
Вітри і дощі здичавілі,
Тоді я прощу тобі зрадницьку суть.
Приходь, помолись на могилі…

Коли в надвечір’ї заплаче зима,
Змарніє, посунеться лютий,
Зимою нарешті ти станеш сама.
І може розтанеш від люті…