На одного придатний лиш, як номер

На одного придатний лиш, як номер

Сьогодні 111-а річниця від дня народження Арсенія Тарковського

Лише прийдешнє

На одного придатний лиш, як номер
Готелю – з одним вікном, з одним
Лиш ліжком і одним столом, я жив
На білім світі, і моя душа
До тіла звикла до мого. Бувало,
В вікно погляне, відпочине в ліжку,
До столу сяде – і скрипить перо,
Свою нехитру правлячи роботу.

А за вікном ходили городяни,
Вантажівки сурмили, дощ шумів,
Посвистували міліціонери,
Здіймалось сонце – зачинався ранок,
Світились зорі – наставала ніч,
І небо то ясніло, то темніло.

І місто полюбив я, як приїжджий,
Й по вінця повен був щасливих вражень,
Нове я цінував за новизну,
А повсякденне – за його буденність,
Оскільки все в чотиривимірному світі,
Мені майбутнє дуже пасувало.

Але скінчилася моя самотність,
В п’ятнадцятирублевий номер мій
Іще один вселився постоялець,
Й нова душа та почала плодитись,
Немов на склі предметнім хромосома.
Я тіснявою власною обтяжений.
Хоча і розсувався, ніби місто,
І слободами громадився.
Я
Міст перекинув через річку.
Мені
Робітників не вистачало. Ми курили
Цементом, гуркотіли цеглою
І шкіру горбкувату у землі
Бульдозерами до кісток здирали.

Хвала тому, хто втратив так себе!
Хвала буттю, що побуту позбулось!
Хвала тобі, благословенний тензор,
Хвала тобі, о мови новояз!
Сто літ мине – нам не пізнать її,
Немов зі «Слова про похід» я перед нею
Лежу собі, побитий татарвою:
Нас тисяча на березі Каяли,
Спис у траві стримить,
а на списі
Орел байдуже сиве пір'я чистить.

© Переклад Любарьський Р.Р.

Комментировать

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки promova.net та tepfasad.com

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪