* * *
Так, родом я з минулого століття.
Та дар мій поза межами століть
Росте і розквітає, як суцвіття,
У кожну Богом визначену мить.
Його не обраховують ЕОМи,
Ні мікроскоп не зафіксує, ні радар.
У ньому краплі зойк, громів судоми,
Спів солов’я, життя огроми –
Це слова дивовижний дар.
З ним можна возвеличити й убити,
Сплести мережку з променів заграв,
Зорати поле й жінку полюбити
Так, як ніхто на світі не кохав.
У ньому Всесвіт світиться й пульсує,
У ньому хліба життєдайний смак,
У ньому – Бог (не поминаю всує),
І все, що цій миттєвості пасує,
І вічності непроминущий знак.
Хитає вітер стоголосе віття.
А степ, як скіф, примруживсь і мовчить...
Так, родом я з минулого століття,
Та нинішнього чую кожну мить.