«У жовтні теплий дощ хіба не диво?..»

«У жовтні теплий дощ хіба не диво?..»

* * *
У жовтні теплий дощ хіба не диво?
...Коли пішов поет у інший світ,
Лежали ружі тихо, сиротливо,
У вічність посилаючи привіт.
І він між ними – тихий і сумирний,
Мов колос, що віддав усе зерно...
Та майорить у книгах знамено,
Що ніс поет крізь шлях офірний.
І з вуст його лунає мова,
Що мудрий має гранослов:
«Любов – то вічна є умова.
Не зраджуйте свою любов!»

Комментировать

Здесь еще много прекрасных стихов, интересных статей и красивых фотографий!

Створення сайту - kozubenko.net | За підтримки TribesTV и Novostejki

₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪₪