* * *
Яка ж ти, матінко, свята?
Ти вкрала всі мої свята.
Ти вкрала радість, віру, волю,
Занапастила честь і долю.

Колись шептала: «Любий, милий...».
Та знівечила світ цей білий
Твоя підступна підла зрада.
Вже не співа вночі цикада...

Не білий птах, а чорний крук
Над сивим полем гидко кряче.
Чому ж бо серденько незряче,
Коли дитя іде до рук?..