Жовтогарячі дні спливли. Гуркоче дощ.
Гіркими струменями омиває гори.
На камені твоїх, Єрусалиме, площ
І помаранч на смак, мов корінь мандрагори.

Візьми у мене навіть сто життів —
Я знов знайду стежки в свої Стожари,
Де серед вранішніх зірок я так хотів
Зустріти сни дитячі та примари.

А втім, допоки висохне хустина,
Що зіткана із суму хмар рябих,
Мені насниться мамина калина
І на червоних гронах білий сніг...

Єрусалим, 2002