* * *
Вечір опускає руки.
Ніч – глухоніма мапа.
Та радар схопив звуки –
Наче дряпа скло мавпа.

Липне до плечей вітер.
Брехні підживляє гомін.
Місяця люстерко витер
Віхоть пам’яті тире спомин.

Люди й поготів горді,
Не посіявши, та йдуть жати.
Взимку круки каркають: «Годі,
В моді лише білі шати!».

© Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Фото: Антон Пинчук